Justus будує фабричну імперію

Найкращих функцій цієї гри немає в жодному дизайн-документі. Вони починаються з речення за обіднім столом. Цього разу воно звучало так: «Тату, мають бути справжні фабрики…»

Justus (10 років, для своїх уже давно «головний продакт-менеджер») придивився до меню крафту й дійшов висновку: постійно клікати окремі предмети на верстаку — це не схоже на промисловість. Фабрика — це щось із пресами, що б'ють, роторами, що крутяться, і конвеєрними стрічками!

Тож ми зробили саме це. На деяких світах тепер є фабрики — промислові реліквії, де щось гупає й торохтить. На терміналі ви крафтите партіями: фабричні рецепти беруть дешевші матеріали й видають значно більше за раз.

Але справжній дизайнерський хід придумав сам Justus, і він на ньому наполягав: кожна фабрика може виробляти лише кілька конкретних речей. Тож спершу треба знайти потрібну. Це перетворило зручність на привід для дослідження — саме та різниця між меню та ігровим досвідом. Я, мабуть, зробив би зручну фабрику-на-все. Він мав рацію.

А оскільки фабрикам потрібні історії, з'явилися й руїни: зруйновані поселення, напівзруйновані вежі, зарослі завали — повністю придатні для видобутку, зі скринями зі скарбами. Якщо ви справді закохаєтеся у фабрику, то можете роздобути рідкісний код доступу й заявити на неї права як на власну базу.

Justus відтоді оголосив пірнання в руїни своїм улюбленим заняттям. Тож він чесно заслужив функцію, про яку мріяв, — а ми ще раз переконалися: продуктове бачення десятирічної дитини дивовижно часто виявляється правильним.