Ми робимо мультсеріал — без відеоредактора

Усе почалося в п'ятницю ввечері. До суботнього полудня було шість серій мультсеріалу — по п'ять хвилин кожна, з намальованими персонажами, голосами, музикою та звуковими ефектами. Серіал у нашому власному ігровому світі, про екіпаж вантажного корабля Lifter 420. Що з ними станеться, поки не розкажемо. А от як таке складається за вихідні, охоче пояснимо.

Усе почалося з аркуша паперу. Екіпаж не вигадали за письмовим столом — він прийшов від Justus: дев'ять персонажів з іменами, професіями та химерами — капітан, пілот, інженер, стрілець, кухар, лікар, а посередині всіх — корабельний ШІ VEGA, чия манера поводитися з «пацієнтами» залишає бажати кращого. Плюс сторінка «режисерських нотаток для імпровізації»: місця, цілі, кілька дослівних реплік діалогу, решта відкрита. З цього виросли сценарії.

Не відеоредактор — вебсторінка. Найнезвичніше тут — технологія: серія — це HTML-файл. Двічі клацніть — і він грає, з часовою шкалою, субтитрами, музикою, що сама притлумлюється під діалог, і плеєром для перемотування туди-сюди. Жодного фреймворку, жодної збірки, жодної хмари. Причина суто практична: коли репліку переписують, ми змінюємо рядок тексту, а не рендеримо сорок хвилин наново. Лише наприкінці сторінку знімають на відео — і це стає відео. Побічний ефект: ці серії ще за десять років гратимуть із флешки.

Місця в серіалі — наші місця. Кожен фон створено з справжніх скриншотів гри, використаних як референс. Правило: серіал показує місця, а не кубики. Ви маєте впізнати місток як місток, а не рахувати блоки — а форми, світло й кольори лишаються власними кольорами гри.

Персонажі прийшли зі скетчбука. Стиль малювання екіпажу — від Verena Dütscher, третьої частини JuMaVe Games, чия назва складена з імен Justus, Marcel і Verena. Три олівцеві малюнки на папері: фігура на повний зріст, голова анфас із відкритим ротом, голова в профіль. Ці три аркуші відтоді є обов'язковим стандартом; кожен персонаж і кожна нова поза намальовані її почерком. Саме тому в титрах кожної серії написано «Дизайн персонажів і стиль малювання: Verena Dütscher».

Звук здебільшого з гри. Близько 85 звукових ефектів, шумів приміщень і музичних творів узято прямо з Blocks Beyond the Stars: двері, писк консолей, вітер надворі. Ми генерували лише те, чого в грі немає, — сирену тривоги, скрип голки платівки для гегу у вступних титрах. Голоси згенеровано, по одному на персонажа плюс оповідач, а роти не плескають за таймером: вони слідують за справжньою кривою гучності запису. Саме це й відрізняє «рот, що торохтить» від «персонажа, що говорить».

А манівці? Їх вистачало навіть за один вікенд. Перша спроба — шарнірні ляльки: розрізати фігури на частини й рухати їх за таблицею кутів. Технічно елегантно, візуально розчаровує — паперова лялька лишається паперовою лялькою. Сьогодні кожна поза — це цілий малюнок. Другий урок стосувався геометрії: персонажі ніколи не повинні стояти в ландшафті, лише перед ним. У фонів є перспектива, персонажі пласкі — і на блоковій сходинці персонаж помітно висить у повітрі. Жодного з цього не було в жодному посібнику. Обидва уроки очевидні, щойно ви помиляєтеся.

Серії готові, але ще не схвалені. Домашнє правило суворе: спершу ми дивимося все, потім рендеримо. Після цього серіал з'явиться на YouTube — а найсуворішому рецензентові десять років, і він знає екіпаж краще за будь-кого. Адже це він його вигадав.